Сценарій свята

Українська хата

(сценарій свята)

1-й учень: 2-й учень: 3-й учень: 4-й учень: 5-й учень: 3-й учень: Господиня: Господар: Господиня: Господар: Господиня: Господар: Господиня: 6-й учень: 7-й учень: 6-й учень: 7-й учень: 8-й учень: 1-й учень: Василь: Оленка: Василь: Оленка: Василь: Оленка: Василь: Оленка: Василь: 1-й учень: 2-й учень: 3-й учень:

Учні танком і хлібом-сіллю вітають гостей Добрий день, шановні гості! Ми дуже раді вітати вас у нашій невеличкій українській світлиці. Це маленька хатка, наша рідна домівка. Ми дуже часто говоримо: “Мій рідний дім, моя домівка, моя хата...” Любіть свою хату, Хоч і небагату. Тут ви бігали до мами Дрібними ногами. Тут ви підростали, Божий світ пізнали. Звідси батько вас за руку Вів до школи   на науку. Гей, нема то в світі краще, Як та рідна стріха. Тут є ваше щастя, Радість і потіха. Кожна людина завжди пам’ятає свою домівку, в якій народилась і виросла. І, навіть, коли життя заставляє нас покинути рідну домівку, наше серце назавжди залишається тут, серед наших дитячих мрій. Звучить пісня “Душі криниця” Починається хата тут, з порога. Ні в якому разі не можна наступати на поріг або щось давати через поріг. Він вважається межею між зовнішнім світом і внутрішнім. Тому, якщо не бажаєте поспілкуватися з мешканцями поту стороннього світу, краще переступіть поріг і тихенько увійдіть до хати. Постійте хвилинку, а потім вклоніться і привітайтесь до неї: “Добрий день!” І все добро, радість і щастя, що живуть у цій хаті, обгорнуть вас своїм теплом. Важливе місце у хаті посідала піч. Лиже полум’я жовте черево, Важкувато сопе димар. Голосує від болю дерево, Піднімається димом до хмар. Бубонять рогачі і кочерги, Щось пригадують з давнини. І чекають спокійно черги Засмаглі горщики і чавуни. Піч повинна бути завжди свіжовибіленою. “Яка піч – така і господиня, говорили в народі”. І справді, найсмачніші страви готуються тільки охайною господинею. Давайте заглянемо в одну українську хату і подивимось як господиня порається біля печі. Скільки можна лежати! Лежить та лежить! Півдня на печі пролежав, а тепер ще й на ліжко перебрався! Вставай, ледацюго! Ну чого ти до мене причепилася? Ти що, з глузду з’їхала чи не з тієї ноги встала? Зараз ти в мене не з тієї ноги встанеш! Ану! (піднімається) Ну що ти від мене хочеш? Сходи за водою та принеси коровам попити! Та надворі мороз собачий, от сама і йди! Що? Та я тобі зараз... (ганяється за господарем з рогачем, той хапає відра і вибігає з хати) А ось і стіл. Він теж займав важливе почесне місце – біля вікна. Першим за стіл сідав батько і першим починав їсти. Посередині столу завжди лежав хліб. Поле, поле безкрає... І світає й смеркає, Знову тиша і спокій у світі. Хвилі вітру в достиглому житі. О безмежне і плідне Житнє поле пагідне. Ні межі ти не маєш, ні краю! Ти й росою зросилось, І зерном сколосилось, І діждалось нового врожаю. “Без хліба нема обіда”. “Хліб – батько рідний”. Батько різав хліб, притримуючи його тільки рукою і притискуючи до грудей. Різати хліб потрібно тільки до себе. Окраєць давали дівчатам, щоб їх хлопці любили. А коли ненароком скибочка хліба упаде додолу, неодмінно слід підняти її і, поцілувавши, покласти на стіл. Стіл завжди збирає багато людей. Переважно на свята. А яке ж може бути свято без веселого українського танка? Танок “Козачок” Не було на Україні жодної оселі, яку б не прикрашали рушниками. Рушник – обличчя оселі, її господині. Придивіться до різнобарв’я рушників, які прикрашають нашу світлицю. Скільки роботи, творчості, натхнення, скільки почуттів вкладено у ці рушники! Кожен рушник – це окрема розповідь. На них можна побачити різні кольори, гарні орнаменти, чарівні квіти, співучих пташок. Рушники пов’язані з багатьма народними традиціями. А як приємно дивитися, коли дівчата танцюють на весіллі танок з рушниками. Танок з рушниками Сонечко-сонечко, виглянь у віконечко. Через вікна людина підтримувала зв’язок з небесним світом, богами, сонцем. Небесне вікно відкриває Бог для сонця, місяця, зірок. Вікна – очі хати. Під ними дівчина чекала на свого милого, ховаючись від батька та матері Оленко! Голубко моя! Василь! Де ти був? Та з батьком на ярмарок їздили, грошей вторгували. Грошей? Знову гроші... Подивись, люба, я тобі подарунок приніс! Мені? Спасибі! Значить і ти думав про мене, згадував! Думав і вдень, і вночі. Так ти кохаєш мене, так як і я тебе? Ні, люба, не так, а ще дужче! Хато моя, рідна батьківська хато! Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою і материнською ласкою віє від тебе рідна хато! Багато чого було в українських хатах. Багато всього і в нашій хаті. Кожна домівка – це маленький куточок України. Все, що нас оточує – мамина пісня, бабусина вишиванка, батькова хата, рушники – все це наша пам’ять, наша історія. Часто й сумна, але в основі своїй – велична. Тому все це потрібно зберігати й відновлювати. Бо Берегиня – наш захист і надія! Будь благословенна, хато моя! Будьте благословенні і люди, які завітали до неї. Зеленеє жито, зелене. Хорошії гості у мене!” Пісня “Зелене жито”